У грудні я повертаюсь до Стуса,
Стискаю думки, в тісний, сірий полон.
А що мені «треба», а що мені «мушу»?
Лише одна втома – кайма в тінях скронь.
У грудні я повертаюсь направо,
Й прямую, прямую, як ноги несуть
О драмо кумедна, заїжджена драмо,
Який твій сюжет, і чи є в тебе суть?
У грудні я обертаюсь, й дивлюся:
Де я опинилась. Зупинка, вокзал.
Прокашлятися б, видираючи душу:
Щоб став супокій. І щоб дощ накрапав.
У грудні я застигаю на місці -
Статично, навічно, без зайвих зусиль
Розгублена, тиха, вогка й білолиця
Й дивлюся в туман скрізь канву довгих миль.
І бачаться мужні, і бачаться мудрі
Й чогось вони варті, і варті щоб буть.
А я щось шукаю, як завше, у грудні,
Неначе у грудні відкриється суть.
