Пробачте, мамо, що Вас покинув,
Пробачте, мамо, що із дому пішов,
пробачте, мамо, що я загинув,
Пробачте, що звір п*є мою кров.
Пробачте, що могила моя невідома,
Що немає хреста, і надгробку нема,
Лишень білим цвітом зітхає калина,
А поруч важко плаче верба.
Пробачте, мамо, що я не вернувся,
Що маковим цвітом зросту на весні,
Пробачте, мамо, за біль і страждання,
Пробачте, мамо, пробачте мені!
Присвячено бійцям УПА, чия могила на хр. Зелемінь, та усім загиблим воїнам за вільну Україну.
