Моїй тіні та й
падати в Лету,
Мої зорі
осядуть на гніздах,
Цілим стануть
коріння і стебла,
у пісках, що
зростали з веслами.
Моїй тіні дай
падати в Лету.
Моїм лобом вже
вистигла пам"ять
І впала навхрест
на плечі. Тій,
що несе
перед себе
ківш лиха,
та й повік
залишатись
ведмедицею.
