Вони все пройшли, вони все це знають...
Знають, що вірно, глибоко кохають!
Знають вони, що у серці клекоче,
Він досить скромний, вона дуже хоче...
Він не яскравий, та чуйний, до сказу.
Талановитий, прощає образи...
Стільки тепла віддає перехожим!
Це на людину, сучасну не схоже…
Ні... і вона досить світла дівчина,
Добра, привітна і гостра як шило...
Що їх єднає потужним магнітом?
Те що вони задоволені світом...
Людям довкола між ними так тепло.
Тисячі душ завернули від пекла!
Що ж вони роблять? Чим світ надихають?
Пишуть вірші. Видають. Їх читають.
Ой,як хороше!Дозвольте відредагувати,
замість"світла дівчина" можна"світла та мила".Тоді римуватиметься зі словом"шило".Не лінуйтеся працювати над рифмою,бо Ви дуже талановиті і все можете!!!
Віктор Нагорний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Я не лінуюся. Хіба зле, інколи пожертвувати точною римою, для підсилення образності?
Супер!
