В його обіймах вмить заснула ніч
І снилися їй подорожі в часі
Сьогодні, вчора, доторк теплих пліч,
Над ними розум вже давно не власний
Ця обережність, мов крихкий кришталь
Бо знають, що ніщо тепер не вічне
Та дивовижний сон їх вів у даль
Туди, куди сам стукіт серця кличе
Не знала ніч, коли прийде фінал
Хоча, напевне, й не хотіла знати
Адже сам Він цього також не знав
Йому хотілось кожну мить вдихати
Так спрагло, як востаннє у житті
Під музику усіх людських пісень
Забувши про печалі і жалі
Обнявшись мирно спали ніч і день
