| «Цьотка з Арґінтини» (надсянський діялект без прилаштування, світлій памяті професора Пшепюрської-Овчаренко)
В руд'іні рад'ісьць. Між н'іщаснуї  гуд'іни    
приїхала  кузинка з Арґінтини.    
Іши  прабабка  чесум  упуйдала:    
„Жи  цьотка  в  Аргінтині, йно припала ”.    
А било так: як  дн'івку  йно  пігнал'і,    
бабуня  кур  зі шкоди виганял'і,
як  верл'і,  пся  крев, за чубатув клюшку,    
на  вбору  йшла  панєнка  в капілюшку.
 
Спучетку  ї  впізнав  іден  пес  Бровку,    
жу  мав  більмо  на  ліве  й  праве воку,    
а  пОт'ім  вся  рідня  її  спізнала,    
бу  гладкії  валізи  цьотка  мала.
Зібрал'ісь  всі  до п’єтугу куліна,    
і пу Адамі - з Янува, Павліна.
Павлінця всіх серпом пу серцю втєла,    
бу другій  рік, як при смерті л'іжєла.
 
Напевну в цьотки моцні біотокі,    
Жи  сі такі дає лічити  врокі,    
Йно  жель,  жу  цьотка борши  ни звітали,    
бу ю в  рудині  троха   пувмирали.
     
Привезла з кориц джімсив, два  майтечок    
і   ши  хусток   бабун'і  вісім  течук.    
Бабуня  все  з  хусткамі  клопіт  маї,    
в  ниділю  нОси, в  будний  убзираї.
 
Сусідка в церкві стала  с'і  вус'ібно,    
бу з рожі  квіт, не  то шо жолудь   дрібну.    
То  ниі  забавка  хустка  шалянова,    
там  доляр варта, в нас - прущай курова.
 
Бабуня  скаржи: „зло сьі в дітюх маї,        
ідЕн  син вірвант,  другій сьі впіває,    
а  внукі  чесом так міні нашкодят,    
іно, як пенцію н'ісут т'іхоньку ходят.
 
Як  шось пупрос'іш, ту вун'і н'і чуют,    
і тих  пакунків зовсім  н'і  вартуют,    
і  їм  би  дужи  добри  пасувала    
н'і  блюза  з  джімсиів, а  німецка пала”.
 
Сьмішна  та міцну цьотка з  Арґінтини,    
д'івуїсі, жу в нас  н'іма  машини.        
Яка  ж  то  в  нас  машина можи  бут'і,    
як в нас чісом н'іма  сьі  в  шо убут'і.
А  вопшим  майму  всьо,  ніц  н'і  бракуї,
І  навіть  вчит'іль  сьі  якось  іши ратуї,
Нам  всьо  їдно  чи  кабат,  чи  в  куфайці,
ІнО  би  хліб  вірнул'і  пу  шіснайці.
Гудуїм    д'іпутат'ів, кури, свіні .
Хіба  йден  ксєндз  в  нас їзд'і на машині.
А  Пазя  сьі  спитала  в  цьотки  нині :
„Чи дошкі  дуругії  в Арґінтині?”.
     
Заход'і  н'іч. С'ілО  в віл'ікім жЕл'і.    
Кузинку,  як на той  сьвіт прувуджел'і.        
Убрал'і  любу цьотку в вишиванку,    
Іно  пес  Бровку  нуд'івсі на  ґанку.
														ID: 
															243311
														
														Рубрика: Поезія, Авторська пісня
 дата надходження: 25.02.2011 11:32:22
 © дата внесення змiн: 27.11.2013 12:51:13
 автор: Андрій Чернівець
 
													 Вкажіть причину вашої скарги |