Посеред саду
берізка стоїть,
але голівка
у неї дрижить
-Чом ти берізко така?
вже ж на дворі весна
птахи з вирію прилітають,
на тебе сідають,
тебе звеселяють.
-А я така,бо сили не маю
мій сік вже весь витікає
а людина рани не закриває.
-Я,берізко,тебе полікую
і до літа приготую.
