Краще б я загледівся на зірку,
що мене в глибокі далі зве,
бо пропав, коли на тебе зиркнув,
втрапивши в тяжіння силове.
А тепер ані на крок від тебе,
і навіки збайдужів до краль:
глянеш ти - у серці ніжний трепет,
і з тобою лише милий край.
І ланець оцей не розірвати,
і ніхто не в змозі помогти.
Як од тебе - ноги, мов із вати,
і перед очима тільки ти.
Сяйвом огортаєш,наче зірка,
відкриваєш радісне,нове.
Певно, недарма на тебе зиркнув,
втрапивши в тяжіння силове.
