Лечу безоглядно
в безодню коханих зіниць.
Лечу безоглядно -
і солодко тону у вирі.
А серце моє
калатає з небесних дзвіниць,
натхненно співає
божественним голосом Гмирі.
Лечу безоглядно
в розгнузданий пристрастю шал,
тебе не цілую -
а спрагло голублю вустами.
Увесь розчиняюсь.
і тільки безсмертна душа
блаженно ширяє,
як місяць в цей вечір над нами.
З оцього польоту
я іншим вертаю назад,
отруєний щастям
одважно-нестримної миті,
ввібравши в любов
із очей твоїх зоряний сад,
де наші ілюзії
сплять в золотім оксамиті.
