Три вітри: холодний, босий, вбогий
Понесли карету панни-долі.
Осінь літо кинула під ноги,
Долею возсівши на престолі.
Вересень та жовтень з листопадом
Їй служили вірно, як уміли.
Були осені за вроду і принаду,
Були їй душею, серцем, тілом.
В бричці схарапудженій трикінній
Вже зима до трону люто рветься.
Заіскрів з туману срібний іній,
Снігові вознеслися фортеці.
Ось на трон по осені пройшлася
Переможниця зима-цариця!
Царювання – то життя на часі:
Віддавай корону й заберися!
Повертаюсь поглядом до теми:
Тут нема півправди, ні півміфа.
Шлях до трону жалюгідний, темний –
Хтось когось та має переїхать.
Три вітри: холодний, голий, босий
Знов ревуть в час нових коронацій.
Не про літо, не про зиму й осінь
Пишу я сьогодні, сестри-братці.
Золотим шнурком у Істамбулі
Умертвляли пасинків султана.
Щоб на трон намісників не було,
Роль престолу звіку вбивча дана.
Трони, як сезони, перемінні,
Трони і корони не постійні.
В час Магога-Гога не надійний
Знов гримлять карети бистрокінні.
Не про осінь я співаю, друзі,
Не про вітер, що гуляє в полі.
Баба Катерина в Петербурзі
Знищила намісника престолу.
На омрійні і жадані трони
Короновані не богом сіли
В кожній весі, в кожному районі
Ті, що чорне називають білим.
Колінкує раб німий і кволий,
За усяк пустяк цілує трони.
Час рабам ступити до престолу,
Щоб зірвать з князьків тупих корони.
Три вітри: холодний, босий, вбогий,
Я ловлю й зашорюю уперто.
Утечу у простори розлогі
За межу престольної планети;
Від ганьби за трони і корони,
Від образи за народ терплячий,
Із країни, де й ворона з крони,
Наче цар, командує – не кряче.
ID:
223650
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 21.11.2010 20:59:13
© дата внесення змiн: 21.11.2010 20:59:13
автор: СавчукМикола
Вкажіть причину вашої скарги
|
