Моїх думок скажене іго
читало книгу.
Своїм теплом топило кригу
твоє лібідо.
Холодний вечір ненависний
твоїм бажанням:
від поцілунку до зітхання
усе зумисно.
Сміється з нас туман осінній,
а нам нелегко:
мої слова для тебе –пекло,
бо я скляні будую стіни...