Ми довго трималися, друже, в розбитому човні,
І час вже змінити червоні вітрила на чорні,
Багато долали незгод, де ж поділася сила?
Нам просто набридло летіти, ми кинули крила…
Занадто вже довго вдивлялися ми у ту прірву,
Та якось збагнули водночас, що втратили віру,
Завжди намагалися ми врятуватись з полону,
Чому ж не знайшли в собі сил розімкнути долоні?
Ми довго трималися, друже, в розбитому човні,
І час вже змінити червоні вітрила на чорні,
Багато долали незгод, де ж поділася сила?
Нам просто набридло летіти, ми кинули крила…
Оценка поэта: 5 Машенька, умница. Хорошо все назвала. И "така чудова мова".
Завжди намагалися ми врятуватись з полону,
Чому ж не знайшли в собі сил розімкнути долоні?
Мария Сулименко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00