Душа моя не зачерствіла,
Хоч старість і ламає тіло,
Любов у серці все ж ще є,
Ще мрія неба дістає...
Ще слухаю пісні кохання,
Їх солов'ї співають зрання,
Зозуля все кує літа,
В душі ще грішні і свята.
Ходять по росах ноги босі,
Хоч сивиною вкриті коси,
Частіше зводжу очі в небо,
Звертаюся, Боже, до Тебе.
Так вірую у справедливість,
Чекаю щастя всім на диво,
Хоч не рахую роки й дні,
Їх Бог вділив лише мені.
В душі така ще - зовсім юна,
У серці чую диво-струни,
В осінні чи зимові ночі,
Мрію - весна загляне в очі.
Сплітаю з літ я перевесло,
Я знаю, як помру- воскресну,
Для когось житиму в словах,
Що їх пишу все по ночах.
Вони підуть кудись між люди,
Я повертатись з ними буду,
І не дарма в них душу вклала,
Я так натхненно їх писала!
Для чогось я в цей світ прийшла,
Хоча як вміла - так й жила,
Душа це щастя відчуває,
Скільки це буде, Бог лиш знає.
І хоч життя мчить на коні,
Зоря в безсоння у вікні,
Ще роси падають під ноги,
Вклоняюсь Богу за дорогу.
Галина Грицина.
ID:
1056088
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.01.2026 09:23:27
© дата внесення змiн: 26.01.2026 09:23:27
автор: синяк
Вкажіть причину вашої скарги
|
