розчиняюся
в безвітряному ранку
стаю туманом
над поверхнею землі
за мить до поцілунку
завмираю
росою вкрило
пагони тонкі
бажання поцілунку
обіймати
попереджає сонце
не спіши
між вами
чари ночі
від закляття
цілунки не врятують
навпаки
оманливо гаряча сонна тиша
торкнеться серця
любощів пора
об холод ранку
пісня розіб'ється
здійметься вітер
закінчиться гра
реальності з очікуванням дива
тепла та стужі
світла й темноти
ходи до мене
в сонці будь щаслива
увись понад бажаннями лети
де вільно і просторо
сліз краплини
розсіє на веселку неба вись
вирішуй швидше
паморок
загинеш
коса розплетена
світанок
зникли тіні
роса туманова
