Тихесенько співає дощ грудневий.
Читає вирок у повільнім ритмі доля.
Щоб до кінця зіграти вистраждані ролі,
Нам треба мати вкрай сталеві нерви.
Краплини, що народжені в коханні,
На недокоханість засуджені довічно.
По склу стікають почуттями символічно
Дві краплі, що в одну злили́сь востаннє...
12.12.2025
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
