глибока осінь. гола ніч
гербери повз в цивільність сіру
складаєш пазли протиріч
вслухаєшся крізь шум ефіру
у передчасне небуття
і тінь в порожньому покутті
по краплі цідить сльози ртутні
і в павутині чорні трутні
і в черепі глевка кутя
прокислих нічиїх думок_
<
твій ворог внутрішній замовк
ти вислизнув з лещат надії
окреслюєш за кроком крок
здолавши тиші протидію
останнє коло
осінь.ніч
відлуння вибуху за краєм
їдкий туман. руїни раю
освячене сміття узбіч
