Ось і жовтень надворі...
Неяскраві вже зорі...
Тітка Осінь мандрує,
Наші очі чарує...
Надіває знов місто
З горобини намисто,
А думки мої чисті
Вже засипані листям...
Плаче небо дощами,
Бо любов вже не з нами...
Може, сиві тумани
Залікують всі рани?
Ой дощі ви краплисті,
Не збивайте все листя!
Ви залиште надію,
Щоб здійснилися мрії...
Ой ви сиві тумани,
Не заводьте в оману!
Хай ще дивляться очі!
Ще любити я хочу!
Ребрик С. В.
