Пів життя я думав про розлуку
Пів життя я так тебе винив
Пів життя я мучився як дурень
і собі самотні дні лишив
Пів життя я жив собі без долі
Пів життя про доньку забував
Пів життя я був в чужому домі
Бо і мій тепер чужим там став
І тепер коли ми знов зустрілись
Та відчув тепло від слів твоїх
Я пробачив все що міг в хвилину
Но лише себе я не простив
Ти не держиш зовсім зла на мене
Все що відбулося як мара
двадцять довгих років я без тебе
будував оновлене життя
Я не міг цю зустріч уявити
ти вродлива як тоді була
Час для тебе просто зупинився
а для мене скрізь була зима
Я лише подякувати хочу
що ти донці все і віддала
І любов і ласку та турботу
і вона як копія твоя
