До вікна притулилася осінь,
За плечима у неї - тьма...
І нікуди не йде... не просить,
не питає - мовчить... німа...
І прогнати б її - та не вмію,
Як віднадити гостю цю?
Чай холоне, я знов зігрію,
Кину м'яти і чебрецю.
Чим душа заспокоїться - знаю,
Негаразди згорять в вогні!
Замість цукру - додам надію -
Буде солодко вам і мені.
