Її не розуміють зачерствілі,
Ті, чиї серця закам'янілі.
Осудять неуміючі кохати,
Кому болить це відчувати.
Кому пече на стільки, що німіє,
Колись м'яке, серце їх грубіє,
І ніжності смак забувають -
Не розуміють, бо її не знають.
А може й знали, та забули,
Сховали душу і замкнули.
І ось не можуть зрозуміти,
Навіщо це? І як любити?...
Хоча тут відповідь проста:
Якщо вернути радість є мета,
Щоб серце зранене зцілити,
Відкритись треба, і любити.
