Беземоційне небо.
Тяжіє величчю своєю,
Над строкатим людством.
Над Землею.
І жоден покруч блискавиць,
Чи буревію вихор, не зрушить
монолітний спокій.
Певно лиш Творець,
Зуміє дати ляпаса, щоб пробудити,
Якусь емоцію забуту у тої Вишини.
Що Він над нею. Споглядає,
За строкатим людством.
