Богів, життя всього, німий першопочатку,
Могутній океан, могутня Тіамат,
Небес, землі та рік осново та порядку,
Безодне, ти тремтиш в усіх своїх тілах.
А я... розбитий теж, неначе ти, Всесвітня,
Началом став для тих, хто після не любив,
І лиш товче тепер моїх надій суцвіття
У танці гамірнім, без суму, без шляхів.
І я тремчу в серцях – тремчу від люти, Мати! –
Своїх синів-дочок, дітей моїх трудів,
Чекаючи роки хвилин страшної плати.
Та ні, наш час минув, і ми лише провалля,
З якого вийшло все, і наш старечий гнів –
Безплідная луна минулого кохання.
07.09.2022
ID:
962663
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Сонет
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.10.2022 22:02:53
© дата внесення змiн: 12.10.2022 22:02:53
автор: Григорій Мотовилко
Вкажіть причину вашої скарги
|
