Час - ріка. Час - сльоза, що спускається по щоці. З кожним видихом його стає менше. Я жива… Ще сьогодні…. Ще, може, завтра… І у мене є я. Більш нікого нема. Та цього мАє бути достатньо.
ID: 949286 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 31.05.2022 19:57:06 © дата внесення змiн: 31.05.2022 19:57:06 автор: Тетяна Романів
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie