Серед водоспадів, серед круч високих,
Де прозорі води й небо синьооке.
У зелених травах і пахучих квітах,
Ходить кучерявий, загадковий вітер.
Він шепоче казку, то пісень співає,
То дарує ласку, на сопілці грає.
А буває, просто, неначе дитина,
Залетить на острів, плач із - відти лине.
Та коли настане зоряниста нічка,
Співать йому буде колискових річка.
На пухкій хмарині, вітерець приляже
І на сон прийдешній, казочку розкаже.
Понесе хмарина його так далеко,
В інший край полине він немов лелека.
І лише уранці з променями сонця,
Вітерець постука до мене в віконце...
Автор Тетяна Горобець
Удачі тобі і гарного настрою!!! 
