Побита чаша живої душі
І гнів - занапащений біль,
Без прощі йде по трощі
Гнило ковтаючи сизу сіль.
Рване дно човна у цвіллі
І скрізний сміх - вогняний гній
Незмінно блискає по смолі
В колотий бік пекельних мрій
Зіпсута горем студена доля
І пустота ребер - квола крівля
Без каплі світла в сповнених каяття
Благально холоднім поті без співчуття.
за думку й емоцію.
