Підгодовую синичок на дачі. Вони – це такий чарівний дар природи, завжди
радісно зустрічають, ще тільки входжу у двір.
По одній заскакують у годівничку, візьмуть їжу і зразу ж – назад, поступаючись місцем іншим.
І тут – горобець лізе без черги. Синички уступають йому місце. Заскочив у годівничку і там собі їсть. Ну прямо, як депутат! Довелося нахабу прогнати.
* * *
Внучка бігає по кімнаті і бурчить собі тихо:
- Ну що так воняє, що воно так воняє...
- Діду, то не твої шкарпетки воняють?
Дід, відірвавшись від телевізора:
- Та я ж тільки свіжі надів і ноги сьогодні мив!
- То може бабусині воняють, ану перевір. Підходить до бабці, розглядає її шкарпетки у квіточках.
- Ні, дідусю, бабусині не воняють, вони трояндами пахнуть.
* * *
Щоби не писати «тільки в шухляду»,- надумала зайти у філармонію. Все таки народ там «ближче до культури», можливо щось підкажуть і моє щось пригодиться.
Показую на трьох аркушах вірші. Поглянули…
- У нас, кажуть мені,- інший репертуар:
- Урочисті пісні, Гімн, оди і т .п.
Вийшла з філармонії і так, сама-собі вголос, з пересердя:
- Ну й розбирайтеся зі своїми Гімнами, а зі своїм …… розберуся сама.
* * *
Тільки сіла за комп’ютер, підходить кицька і дивиться, як вмоститися мені на руки. Вона в чорно-перламутровій шубці, але мерзне, бо вже старенька і любить погрітись у кожного на руках.
- Пумка, не заважай працювати.
Одвернула від мене голову, і сидить пару хвилин. Тоді підходить до дивану, щоби там вмоститися.
- Пума, іди на своє місце!
Тоді вона ображено так: е, е, е, і пішла на крісло спати.
* * *
Сімнадцяте березня - день Герасима граківника. Вважалось, що в цей день прилітали граки. Ще, за народною традицією, у цей день було прийнято виганяти із хати Кікімору (злого Духа), жінку Домового, яка частенько робила маленькі капості…
Прочитали, посміялись… і разом – в один голос!
- А хто у нас кікімора?
В.Ф.- 28.03.2021
Дуже приємно саме сьогодні читати такі веселенькі іскриночки життя, що заставили посміхнутись, відволіктись від буденних справ. Життєво, весело і цікаво, Вірочко.