Докруж краси й сльоти
Невпевненість і зрада
Є миті,що ось тут і вже
Зупинка і відкриті двері.
Та врешті знову сквозняки
І під ребро всиляють списи
І шиють рани брехуни
Все безнадійні суті.
Поміж холодної сльоти
таки розквітли дикі маки,
А кропива́ і будяки
Лиш пудало для квіту.
