| Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ОЙ, ВАЖКІ МОЇ ДУМКИ… (2) - ВІРШ | 
|   |   UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії | 
|   
 
 
 | 
 
 
 Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.. КОМЕНТАРІ Катерина Собова, 14.03.2020 - 08:53      Валечко, скільки горя і смутку випало на Вашу долю... Тримайтеся, дорогенька, Ви так потрібні своїм рідним! геометрія відповів на коментар Катерина Собова, 14.03.2020 - 19:51Дякую,Катюшо,а було ж раніше і "Ой,важкі мої думки...(1), може Ви й читали... Ой, важкі мої думки,       В сльозах очі.     Кожен день ношу я їх   І щоночі.     Знову йду у садок   До калини   Та звільнитись від думок   Нема сили...   Став похмурим і сумним     Мій садочок.     Бо не ходить більше ним     Мій синочок.     І не затишно мені   У садочку,     Все нагадує мені   В нім синочка...   І дерева, і кущі,-   З ним садила,     І була я не сумна,   А щаслива.   До будинку повернусь,   Серце плаче,   Напишу про нього вірш,   Вірш той плаче.   І слова мої, й думки,-   Про синочка.     Слізьми скраплені рядки   І листочки...   Зелений Гай, 13.03.2020 - 21:14Важка материнська доля - пережити своїх діток. Кожен день проживати з важкою ношею.   геометрія відповів на коментар Зелений Гай, 13.03.2020 - 21:43Дякую, так воно і є; та на жаль змінити нічого не можна. Найважче було дивитися у завжди сумі очі внучки,особливо в дитячому віці, тепер вона вже доросла, а смуток в очах не зникає...             геометрія відповів на коментар Чайківчанка, 13.03.2020 - 21:38Дякую,Марійко!Сумно через край,але змінити нічого не можливо...             геометрія відповів на коментар Галина Брич, 13.03.2020 - 21:36Дякую,Галино! Цей сум поселився в душі 25 років тому, коли на шахті в Кривому Розі загинув синочок, а потім через кілька років померла і його дружина, смутку додалося ще більше,так із цим смутком і живемо і я, і їх донечка...               | 
 |   
 | ||||||||||||||||||||||||||