Знову ось зустрілись: очі в очі.
Скільки це пройшло тут літ і зим?
Серце неймовірно так стукоче...
Бачу, ніби став уже другим.
Посмішка в очах така грайлива,
А роки дали про себе знать.
І хода не та, не так смілива.
Ти не знаєш, що мені сказать.
Що сказать, коли слова тут зайві,
Посмішка вирішує усе,
Замість слів все вирішить важливе,
А згадать минуле, то - пусте.
Іноді ввійдеш удруге в річку,
Сум минулий схочеш обминуть.
Та ріка грайлива, ніби стрічка,
Головне - у броді не схибнуть...