Колись настане час і ти збагнеш,
Згадавши понад прірвою у житі
Зелені очі світлом оповиті,
Що ти любив по-справжньому мене.
Всміхнешся ти, щасливий, небесам,
Смакуючи життя своє щомиті,
Крокуючи над прірвою у житі
Назустріч новим неповторним чудесам.
