Твій вітер прилітав до мене вчора,
І так легенько й тепло обіймав.
Поки не згасла зірка вечорова,
Мене від себе він не відпускав.
Він цілував моє обличчя, губи,
І ніжно гладив він моє волосся.
Ті доторки були мені так любі,
То ніби Ти був, мені не здалося!
Він шепотів мені п»янкі слова,
І в очі мені щиро так дивився.
А від тих слів – хміліла голова,
Ти знаєш – він … не розгубився!
09.10.2018 р
Чудово, Валічко! 
Вірш- Справжня краса! 
