Зачепилось сонце за калину,
Вже тільки світить,зовсім не пече.
Збирається лягати спать в долину,
І день скінчиться, й зовсім утече.
На зміну йому прийде тихий вечір,
По росяній стежинці в спориші.
Туман легесенько сійне на плечі,
Торкнеться нишком спраглої душі.
Розсипле зорі узорами в небі,
В квітчастім сяйві Місяць пропливе.
Ніч, сну відміряє всім по потребі,
А в нім – надія й мрія оживе.
17.08.2018 р.
Дуже гарно! 
