Стоять сади, іще зелені,
Іще бджола збирає мед,
Ще птаством небо полонене,
Та все відомо наперед:
Що буде білий сніг у лузі,
Що будуть дні колись малі,
Що більше я не перетнуся
Із Вами на оцій землі,
Що не здійсниться сокровенне,
Та неможливе далебі…
Стоять сади, іще зелені.
Ну що ж… Нехай стоять собі…
