У царстві смутку я живу
В самотності щодня я тихо помираю
Щоразу вже здається закричу
Бо виходу із пекла я не знаю
У царстві смутку радості нема
Хоч промінь сонця часом хмару пробиває
І крик німий летить у небеса
А самотність серце гірко крає
У царстві смутку я живу один
Хоча навколо ціле місто
Не розумію я своїх провин
Чому життя для мене так тернисто?
