У променях сонця кружляють сніжинки,
Цілують долоньки малих дітлахів.
Й зникають білесенькі чудо-піщинки,
Немов відлітають у осінь птахи.
Їх пестив промінчик крізь холод пекучий,
А вітер на танець сестриць запросив.
Вони ж, утомившись, лягають рипучим
Сніжком,що навколо усе притрусив.
Перина сніжинок, десь там, під собою,
Вирощує пролісок – вісник весни,
Що ковдрою вкриє усе голубою
І гімн заспіває богині краси.
