Ти зачекай незвідна даль,
Як вічнсть не спішить ніколи.
Я тут ще в маках не цвіла
І яблуком у осені не спіла.
Ти не сліпи мене межа
Небесна цитадель простора.
Я тут ще зовсім не жила
Лиш в коси весни заплітала.
Ти відігрій весь водограй,
Що у примерзлім сонці.
Яка краса,земля це рай!
Коли віджив від пекла.
Добре сказала, Ніно! 
