Я кожний раз, як засинаю,
У Бога спокою прошу.
Прокинувшись, знов забуваю
Сказати «дякую» йому.
Та день пройде, й тоді, як завжди,
В дім заповзе примара ніч.
Куди подітися від правди, –
Бог знову йде мені навстріч.
Колись таки зійду до неба
Чи уві сні, чи наяву,
І скаже Бог: «Заходь, так треба»…
Тоді й подякую йому.
