Лякає ніч своїм холодним сумом,
гілками вітер відтіняє у вікно,
він шепотить і б`є неначе струмом,
увесь жах мороку об`єднує разом.
Та на шпалерах ці потворні тіні
утворюють фантасмагорії танок,
лаштунки хмар - дизайнери небесні
затьмарили мені шлях світла від зірок.
Сховаюсь знову під какртатим пледом,
у темряві лежу і затуляю очі,
чекаю спливу я жахіття, згодом
засвітить сонце і кінець тієї ночі.
