Щасти тобі, моє кохання,
В цьому нелегкому житті.
Рости, від вечора й до рання
І буйним цвітом розцвіти.
Нехай тобі твій шлях широкий
Укаже день.
Я вже не вчую твої кроки,
Без мене йдеш.
Забуть тебе я не всесильна,
Прости, пробач.
По наших серцях божевільно
Пройшовся кат.
Ти всі витримував світанки,
Усі голки,
Але думки не всі вчитать зміг,
Мені вгодить.
Такі уже людськії долі,
Без вороття;
Вони дарують нам то болі,
То щасть крихтя.
Мені тебе подарувала
Моя мана,
Та я і в цьому не спізнала,
Де сенс буття.
Зашерхли рани, загрубіли,
Забули суть.
Перегоріло, прогриміло,
Амінь, мабуть.
Моя вузенькая стежина
Не допуска,
Щоб зайвая яка людина
По ній пішла.
Таке хороше ти та миле,
Зростай, пишайсь,
Плекай майбутнюю дружину,
Дітей плекай.
Люби лиш тих, хто буде поруч,
Цінуй життя,
Хоч ця примхливая дорога,
Буває, ямки підкида.
ID:
727923
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 09.04.2017 00:06:48
© дата внесення змiн: 09.04.2017 00:06:48
автор: Альона Свиста
Вкажіть причину вашої скарги
|
