Коли б нарешті вилився мій біль,
Що вже залив отрутою все серце.
Мені б нарешті спокій віднайти,
Забутися в душі про все людське безчестя.
Лунає в скронях відповідь мені:
«Забудь про власну біль,
Не лий отрути в серце.
Ти інший маєш жереб по житті:
Лишатися собою – найбільше благочестя».
/2017/
