Я буду сходити з розуму вже від інших парфумів,
Та ніколи в житті не забуду запах твоїх...
Молодого хлопчини, що мріє побачити море,
Молодого хлопчини, що в серце запав немов гріх.
[Як би там не було, я забути тебе не зможу,
Просто дієш на мене за морфій сильніше. Трохи.
Божеволію... А ти й далі шукаєш схожу.
Доки я від парфумів твоїх розсипаюсь на порох.>
Та я буду сходити з розуму з кимось не тим,
Буду сльози топити в своїй наче псевдо-правді.
Та парфуми будуть не ті, то будеш не ти,
Я кохала тебе тоді. І зараз. Справді...
