Ми втрачаєм глузд ,
Коли не знаєм,
що робить,куди іти?
І про гідність забуваєм.
Аби в тупик нам не зайти.!
Вибачайте , але нас людей,
Везуть в вагоні "не знай куди".
А за рульом сидить людина,
В якої руль керує туди сюди.
Мізків не має ,а рука трима керма.
Ми раби, всіх нас пхнуть під каблука,
Під каблук сумної долі,
Чи то на виховання сильної волі.
Ми ще не знаєм що то буде.
АЛЕ бажаєм бути не "РАБИ"!
. Київ. 12.12.16
