На роздоріжжі темно, дика ніч.
Куди іти, де світ свій відшукати?
Хрести доріг і марних протиріч.
Не хочу більше сонце я втрачати!
У снах забутих крила самоти,
Злітаємо і знов на роздоріжжі...
Від себе не втечеш і темноти,
Що груди роздирає наче кігті.
Не хочу більше, чуєш відпусти,
Прости мене ненависна зневіро.
Я втомлена, а скрізь одні хрести,
Доріг пустих, зачорнених і сірих...
..................................................
Світанок сонця довго не настане,
Коли ти ждеш без віри і тепла...
На роздоріжжі болю і обману,
Скоріше б темна ніч уже спливла...
Тільки правда ж, що час тоді нагадує тягучу патоку, що стікає маленькими краплями, а хочеться швидкоплинної ріки... Дякую щиро! 
