Я повернусь, не плачте, мамо!
Обов'язково повернусь!
В осіннім небі журавлями
Безсоння Вашого торкнусь.
В зимовій тиші до порогу
Снігами спрагло припаду,
Молитимусь за Вас до Бога,
Щоб Він відвів від Вас біду.
Вернуся гомоном весняним,
Струмком до серця потечу —
Воно боліти перестане.
А Ви...запалите свічу...
Я повернусь, не плачте, мамо,
Віддайте літечку сльозу —
Нехай воно понад полями
Відсвітить по мені грозу...
Я повернусь... Я поруч з Вами,
Я буду жити у душі.
Я — попід Вашими ногами
Росою вкриті спориші,
Я —сонця промінь на світанні,
Кульбаби сивина в траві,
Холодні вранішні тумани
І трелі рідних солов'їв...
Я повернусь. Не плачте, мамо.
Торкнуся вітром верховіть,
Умию ріднокрай дощами...
А Ви... за мене доживіть...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
страшно. Як і взагалі смерть, особливо дитини.
Я не боюсь нічого, окрім смерті,
Яка приходить до моєї доні,
Що так раптово нагло і відверто
Бере її життя в свої долоні...
тому, напевно, я трішки розумію матерів, які втрачають дітей...
...знаєш, Любонько, нема сумнівів, чим закінчиться ця війна... і коли мордор накриється мідним тазом, жодного співчуття до ми-ше-браттів... і хай Бог простить за майбутню цю зловтіху - скільки сонячних промінчиків згасло, у скількох домах поселилось безсоння...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а скільки живих, але з мертвою душею повертається і ще повернеться...
