Крила зі шрамами, руки в бинтах
Жага до життя ще жевріє в зінницях
Довкола лиш попіл та поле в дротах
Плач ворона на спорожнілих бійницях
Розсіяний погляд з-під важких повік
Ховаєш обличчя в зранені долоні
Заглушений крик-стогін горло обпік
І спину зігнуло в німому поклоні
Тільки би вистояти, не упасти
Тільки би стримати натиски зла
За волю, за долю, надію на щастя
За небо, за сонце, не скласти б крила
Сподобалося 
