Не вір запевненням в словах.
Так сталося, іду назавжди –
Над головою горить дах,
Бо серце стогне від неправди.
Пробач за те, що не любив.
Можливо, переплутав днину,
Любов давнішню загубив…
А чи тепер її зустріну?
І по життю, як пілігрим,
Брести у пошуках втомився.
То ж повернуся, але з чим?
Можливо, все ж я помилився…
