Ніби кицька. Застигла… Вдихає.
То бузок так шалено квітує.
То бузковее море безкрає
Огортає, колише, чаклує.
Глянь, весна, ніби юная діва,
То вона ходить садом та полем,
Творить звичне, чаруюче диво-
Водить сонця усміхнене коло
Між легкими у небі хмарками,
Що замріяні плинуть в блакиті.
То весна, зовсім юна роками,
Хоче звабити лагідний вітер.
