В направду дитинство солодке,
солодке в коханих дітей,
в направду дитинство жорстоке,
жорстоке в безглуздих сімей.
Навіщо ті створюють чудо
які надаремно живуть
і що із дітьми тими буде,
які від дитинства біжуть?
Хіба ми не люди над світом,
хіба в нас релігій нема
чи рівні дорослим всі діти
і з пелюшок вибирають життя?
Чому ж багатьом так замало
природа терпіння дала,
натомість пороком ввінчала,
натомість любов забрала?..
