Вчинила я багато помилок,
І їх уже не виправить,я знаю!
І не позбутись тих нав'язливих думок,
Та все ж пробачити мене благаю!
Я так хотіла спокою в житті,
Хотіла спокою,а спокою немає...
Не можна довго жить у забутті,
Воно завжди в минуле повертає!
Я кликала тебе,та ти усе не йшов,
Дзвонила,але голосу не чула
Я думала, що час уже пройшов,
Той час де ми з тобою разом були.
Я думала померли почуття,
Що у минуле вороття немає,
Та твій дзвінок-перевернув моє життя
Як далі буть тепер не уявляю...
Я хочу щастя,хочу теплоти,
Але минуле все іще тримає.
Виходжу в двір,а тим чекаєш ти
І серце в хвилюванні завмирає
Я ще люблю,але боюсь любить
Минуле ж просто так не відпускає!
Ну як Нам жить,як Нам з тобою жить?
Я ще не знаю,я іще не знаю...
Я вірю в те,що щастя все ще є,
Що любиш ти мене,це точно знаю!
Моє кохання,ти-життя моє!
Пробач мене,пробач мене,благаю!
ID:
641516
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 05.02.2016 19:47:27
© дата внесення змiн: 05.02.2016 19:47:27
автор: Оленка Джигун
Вкажіть причину вашої скарги
|
