Відгомоніла осінь смутком
І розчинилась в золоті журба.
Цей дощ, знов став її здобутком,
Та в листі відчувається мольба.
І відлітали в вирій птахи,
Вже їхній ключ, за обрієм десь зник.
Ця осінь, грала з нами в шахи,
І жовтий лист, взяла за вказівник.
Догорають її багаття,
І сивим ранком, стелиться туман.
Знову змінила осінь плаття,
Схоже у неї новий вже роман.
